Понеділок, 17.02.2020, 23:29
Головна Реєстрація Вхід
Новини СВІТОЧА
БУЛІНГУ — НІ! [4]
ПЕРШОКЛАСНИКУ 2019 [1]
Інформація для батьків, чиї діти стануть першокласниками у 2019 році.
Навчання [134]
Наукова діяльність [87]
Виховні заходи [420]
Конкурси [148]
Соціально-психологічна служба [139]

Перехід на сайти:



















Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Головна » 2015 » Лютий » 24 » «Морально-психологічна підготовка населення до евакуаційних дій та укриття в захисних спорудах»
14:01
«Морально-психологічна підготовка населення до евакуаційних дій та укриття в захисних спорудах»

Особливі умови, в яких може опинитися людина, як правило, викликають у нього психологічну та емоційну напруженість. Як наслідок, у одних це супроводжується мобілізацією життєвих внутрішніх ресурсів, у інших - зниженням або навіть зривом працездатності, погіршенням здоров'я, фізіологічними і психологічними стресовими явищами. Залежить це від індивідуальних особливостей організму, умов праці та виховання, обізнаності про події, і розуміння ступеня небезпеки.

У всіх важких ситуаціях вирішальну роль відіграє моральна загартованість та психічний стан людини. Вони визначають готовність до усвідомлених, впевнених і розважливих дій у будь-яких критичних моментах. Стихійні лиха, великі аварії і катастрофи, їх трагічні наслідки викликають у людей велику емоційну збудженість, вимагають високої морально-психологічної стійкості, витримки і рішучості, готовність надати допомогу постраждалим, врятувати матеріальні цінності.

Досвід каже, що екстремальні ситуації можуть спонукати людину на такі справи і вчинки, на які він не зважився б у звичайних умовах.

У непідготовлених психологічно, у незагартованих людей з'являється почуття страху і прагнення втекти з небезпечного місця, у інших - психологічний шок, супроводжуваний ступором м'язів. У цей момент порушується процес нормального мислення, слабшає або повністю втрачається контроль свідомості над почуттями і волею. Нервові процеси (збудження або гальмування) проявляються по-різному. Наприклад, у деяких розширюються зіниці, порушується дихання, починається прискорене серцебиття, з’являються спазми периферичних кровоносних судин, з'являється холодний піт, слабшають м'язи, змінюється тембр голосу, а іноді взагалі спостерігається ступор мовлення. Відомі навіть випадки смерті при раптовому сильному страху від різкого порушення роботи серцево-судинної системи. Такий стан буває досить тривалим - від декількох годин до декількох діб.

Несподіване виникнення небезпеки, незнання характеру й можливих наслідків стихійного лиха чи аварії, правил поведінки в цій обстановці, відсутність досвіду й навичок у боротьбі зі стихією, слабка морально-психологічна підготовка - все це причини такої поведінки людей .

Що робити, як вчинити, щоб уникнути такого пригніченого стану людей?

По-перше, щоб послабити негативний вплив на людину потрібні постійна підготовка до дій в екстремальних умовах, формування психічної стійкості, виховання волі. Ось чому основним змістом психологічної підготовки є вироблення і закріплення необхідних психологічних якостей. Головним тут є максимальне наближення навчання до реальних умов, які можуть скластися в конкретному регіоні, населеному пункті або на об'єкті.

Особливо важливо виховувати самовладання, холоднокровність, здатність тверезо мислити у складній і небезпечній обстановці. Виробити ці якості лише шляхом словесного ознайомлення з діями в районі стихійного лиха неможливо. Тільки практика і ще раз практика допоможуть придбати емоційно-вольової досвід, необхідні навички і психологічну стійкість. Ось чому при проведенні занять потрібно давати не тільки словесний опис потрібних дій, не обмежуватися показом кіно-і відеофільмів, а обов'язково відпрацьовувати прийоми і способи тих рятувальних робіт, з якими найімовірніше доведеться зустрітися в даній місцевості. В основі вироблення будь-якої навички лежить свідоме багаторазове повторення конкретних дій, виконання потрібних вправ.

По-друге, особливого значення набуває колективна підготовка усіх працівників (вчителів, учнів, техперсоналу) до підвищення стійкості, до психологічних навантажень, розвитку витривалості, самовладання, неухильного прагнення до виконання поставлених завдань, розвитку взаємовиручки та взаємодії. Таку підготовку треба проводити диференційовано з урахуванням призначення тієї обстановки, з якою може зіткнутися конкретний колектив. І робити це треба на навчаннях й тренуваннях.

Досвід трагічних подій, в яких концентрувалися колосальні духовні, інтелектуальні та матеріальні ресурси суспільства, повинен бути широко використаний на заняттях з підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях.

По-третє, треба враховувати, що людина, яка вже перенесла важку психічну травму, набагато швидше відновлює душевну рівновагу, якщо її залучити до якої-небудь фізичної роботи і не одну, а в складі групи.

Пам'ятайте, що рівень психологічної підготовки людей - один з найважливіших чинників. Найменша розгубленість і прояв страху, особливо на самому початку аварії чи катастрофи, в момент розвитку стихійного лиха можуть призвести до важких, а часом і до непоправних наслідків. У першу чергу це відноситься до посадових осіб, зобов'язаних негайно вжити заходів, що мобілізують колектив, показуючи при цьому особисту дисциплінованість і витримку. Саме невіра в свої сили, в сили і можливості колективу паралізують волю.

Нюанси евакуації в розрізі психологічних труднощів

Психологи вважають, що натовп - це особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди враховує інтереси окремих особистостей, в тому числі і їх життя.

Відчуття страху, що охопив групу людей, миттєво передається іншим і переростає в некерований процес - паніку. У людей різко підвищується емоційність сприйняття того, що робиться навколо, знижується відповідальність за свої вчинки. Людина не може адекватно оцінити свої вчинки й обстановку, яка склалася. У такій атмосфері досить тільки одному висловити, показати бажання втекти з небезпечного району, як маса людей починає сліпо копіювати його дії. Тому люди найчастіше гинуть не через саму небезпеку, а від страху й паніки, що виникають у натовпі. Про це треба завжди пам'ятати і передбачати можливу небезпеку.

Характерні риси паніки:

  • Панічна втеча завжди спрямована в бік від небезпеки (не робиться ніяких спроб протидії).
  • Напрямок втечі при паніці не є випадковим (вибір за знайомою дорогою чи тією, за якою тікають інші).
  • За своїм характером панічна втеча є асоціальною (найсильніші зв'язки можуть бути розірвані: мати може кинути дитину, чоловік - дружину і т.д., а люди стають несподіваним джерелом небезпеки один одному).
  • Людина, охоплена панікою, завжди вірить, що обстановка дуже небезпечна (панічна втеча припиняється, коли людина розуміє, що знаходиться за небезпечною зоною).
  • Людина, охоплена панікою, погано розмірковує, хоча повністю його дії не позбавлені логіки.

Проблема, швидше, в тому, що людина не намагається знайти альтернативних рішень і не бачить наслідків свого рішення, іноді - головних, як у типовому для пожеж випадку: стрибок з приреченою висоти.

Зрозуміло, що нейтралізувати паніку може сильне емоційне гальмо. Серед засобів нейтралізації паніки - категоричні команди, гарячі переконання у відсутності небезпеки.

Правила поведінки щодо збереження власного життя в натовпі під час масових заходів

Статистика свідчить, що в місцях великого скупчення людей, наприклад, у школі, кінотеатрі, на стадіоні і т.д., некеровані панічні дії натовпу можуть викликати навіть людські жертви.

Для того щоб не загинути в натовпі, найкраще правило - не потрапляти в нього або обійти його. Якщо це неможливо, ні в якому разі не йти проти натовпу.

Люди в паніці не помічають тих, хто знаходиться поруч. Кожен думає про особисте спасіння. Люди прагнуть вперед до виходу. Найбільша тиснява буває в дверях, перед сценою, близько арени і т.д.

Тому, входячи в яке-небудь приміщення, необхідно звертати увагу на запасні та аварійні виходи, знати, як до них дістатися.  Не наближайтеся до вітрин, скляних дверей, до яких вас можуть притиснути й розтоптати. Якщо натовп захопив вас - не чиніть опір йому. Глибоко вдихніть, зігніть руки в ліктях, підніміть їх, щоб захистити грудну клітку. Не тримайте руки в кишенях, щоб не чіплятися ні за що руками, - їх можуть зламати. Якщо є можливість, застегніть одяг. Високі каблуки можуть коштувати вам життя, також як і розв'язані шнурки. Викиньте сумку, парасольку і т.д. Якщо у вас щось упало, ні в якому разі не намагайтеся підняти. Життя дорожче.

Головне завдання в натовпі - не впасти. Якщо вас збили з ніг, і ви впали на землю, спробуйте згорнутися клубком й захистити голову руками, прикриваючи потилицю. При будь-якій можливості треба спробувати встати.

Діяльність та виживання групи людей, що потрапили в умови автономного існування, багато в чому залежить від правильного вибору керівника. Їм має бути людина, що знає про виживання більше за інших.

Шляхи подолання страху і стресового стану

Стрес (англ. - «натиск, тиск, напруга») - сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (стресорів).

Несприятливі фактори, які викликають реакцію стресу - страх, холод, спека, спрага, фізичний біль, перевтома, самотність. Наслідком стресу може бути:

  • пасивність - стан безпорадності, безнадійності;
  • підвищений, часто нерегульований емоційний стан (ейфорія, геройство), яке не завжди веде до продуманих і корисних для людини дій.

Мобілізація людських сил й активні цілеспрямовані дії в даній ситуації сприяють досягненню душевної рівноваги, поліпшенню фізичного стану і виходу зі стресу.

Однією з форм емоційної реакції, що виникає в результаті надзвичайної ситуації, і найбільш небезпечним ворогом виживання є страх. Страх - почуття, яке викликається дійсною чи уявною небезпекою, очікуванням болю, страждання і т.п. Як казав О. Бальзак, страх явище настільки сильне і болісно чинне на організм, що всі здібності людини раптово досягають або крайньої напруги, або приходять у повний занепад.

Для того щоб підвищити ймовірність виживання в екстремальній ситуації, людина повинна вміти боротися зі страхом. Опинившись в умовах надзвичайної ситуації, слід постаратися заспокоїтися, згадавши знайомі вам методи розслаблення, самозаспокоєння. Постарайтеся пам'ятати про майбутнє - дивитися на все, що відбувається як би з майбутнього, запевняючи себе, що скоро все закінчиться і ви повернетеся до повсякденних проблем та справ.

Для подолання стресового стану  насамперед, необхідна:

  • достатня інформація про можливість виникнення стресових станів під час автономного існування в природних умовах;
  • потрібно продумати, як попередити конкретні життєві небезпеки, щоб не виникла критична ситуація, або знайти спосіб її максимального пом'якшення;
  • не слід робити передчасні поспішні висновки приймати рішення зопалу, під час  нервозності та істерики;
  • слід пам'ятати, що у більшості випадків ви здатні самі знайти правильний вихід;
  • надзвичайно важливо зберегти достатній запас енергії та сили волі для вирішення складних ситуацій;
  • по можливості не піддавайтеся паніці, не ставайте безпорадними - немає нічого гірше, ніж скоритися долі;
  • пам'ятайте, що зі стресовими ситуаціями краще справляється той, хто володіє прийомами розслаблення і самозаспокоєння.

Бажання вижити має бути усвідомленим та цілеспрямованим. Це бажання можна назвати волею до життя. Будь-яке вміння, знання прийомів виживання, наявність будь-якої кількості продуктів харчування, води та інших необхідних речей стає безглуздим, якщо людина змирилася з тим, що приготувала їй доля.

Довготривале виживання забезпечується не стихійним бажанням «Я не хочу помирати», а поставленої усвідомленою метою «Я повинен вижити».

Категорія: Соціально-психологічна служба | Переглядів: 433 | Додала: Світоч2004 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Перехід на сайти:





























Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Архів записів

Вільнянська гімназія "Світоч". Адміністратор сайту Михайленко Н.І. © 2020 Створити безкоштовний сайт на uCoz